Гориці – Шексна – Череповець
Ну ось, попереду останній відрізок колії до Череповця – місця, де ми вирішили підняти човен із води для повного ремонту валу та, швидше за все, зазимувати. Ми в подорожі вже більше місяця, а якщо зважити на підготовку до спуску човна, то вже майже два. Потрібно повертатися, поки родичі та колеги не забули, як ми виглядаємо. Хоча, якщо чесно, не було б поломок, ми ще йшли б і йшли далі на південь))
Близько дев'ятої ранку проходимо селище Гориці. Тут розташований Горицький монастир.
Гориці залишилися позаду
На Шексні інтенсивніший рух круїзних теплоходів. Деякі, особливо несвідомі, так і намагаються видавити нас за межі суднового ходу. Один раз ми і самі (без допомоги теплохода, чисто забави заради))) виходимо туди, і одразу сідаємо на мілину. Добре, що вітер дме з мілини, і варто нам підняти вітрило, як миттєво стягує на глибоку воду))
Трохи далі Гориць розташований вхід у Північно-Двінську систему. Шлюзи тут зовсім маленькі, кажуть, ще недавно вони були дерев'яні. Якщо є час, по каналу можна потрапити до Кирилла і подивитися Кирило-Білозерський монастир. У нас часу немає і ми проходимо повз.
Часто над прибережною рослинністю кружляють шуліки. А ось орланів більше не видно
До шостої вечора підходимо до гирла річки Ірдомка - правого притоку Шексни. Майже всю ширину входу в річку тягнеться затоплений ліс, залишається лише вузький прохід біля правого берега. Заходимо сюди на ночівлю. Назустріч йде непогана хмарка, і я поспішаю скоріше проскочити гирло і стати на якір, а Коля з носа човна постійно тримає в облозі мою спритність - все ж таки затоплений ліс зовсім близько. В результаті стаємо на якір під зливою))
Ну і як завжди ввечері нам показують чергову серію заходу сонця)))
Вранці наступного дня ми виходимо назад в Шексну і щосили намагаємося не відстати від наступного в одному з нами напрямі буксира "Петрофортеця", розраховуючи пройти шлюзи в Шексні в одній з ним зв'язці. На останньому повороті русла ми відстаємо, але чуємо в ефірі: "Петрофортеця" повідомляє диспетчеру шлюзу, що за нею слідує вітрильна яхта, і вони нас почекають))
Дуже швидко і без пригод проходимо шлюз. Досвід однак))
І знову дуже вузький судновий хід та зустрічні теплоходи
Ось нас наздоганяють Олександр Пушкін із Максимом Горьким. Щоб пропустити їх, довелося мало не висаджуватися на мілину)
А мілин тут вистачає - он, бачите, чапля посеред річки стоїть - їй там по коліно)))
Ближче до Череповця з'являються величезні зграї чайок
І різних качок
Близько чотирьох годин ми бачимо вдалині труби заводів, і ось, до п'ятої вечора ми в Череповці.
Підходимо до Жовтневого мосту. Тут на якорях чекають чогось суду, що входять і йдуть до Рибинського водосховища
Судноплавний проліт крайній правий, відразу після нього нам треба повернути і піти вздовж моста до протилежного берега
У Череповецькому крейсерському яхт-клубі, він він видно між опор мосту
Ну ми ж не можемо без пригод!))) Не доходячи 200-300 м до мети, ми сідаємо на мілину) Так добре сіли! Мель тут дуже полога, і помітили ми її надто пізно, коли вже залізли на неї на дві довжини човна. Задній хід не допомагає, футштоки йдуть на метр у рідкий мулистий ґрунт і не дають опори, вітер лише посилює ситуацію, затягуючи нас на мілину ще далі. Телефоную в клуб і прошу організувати рятувальну операцію. Скоро до нас припливають два славні хлопці і беруть нас на абордаж))
Колю доводиться вивісити за борт на гіку, щоб трохи нахилити човен, хлопці тягнуть нас але... все без толку. Через двадцять хвилин ми здаємось. Хлопці обіцяють приплисти трохи пізніше на катері потужніший.
Незабаром до нас підходить швертбот і теж намагається стягнути нас з мілини, але результат ясний заздалегідь, і другий раунд триває набагато менше першого.
Швертбот йде і я, згадавши, що порятунок потопаючих - справа рук самі знаєте кого, вирішую завозити на тузику якорь у бік від мілини і стягуватися самим. Коля завозить якір, заводимо канат на лебедку шкітну і тягнемо. З першої спроби прориваємо хорошу борозну на дні Шексни, а з другої потихеньку розвертаємо яхту носом у бік від мілини. Даємо оберти двигуну та злазимо на глибину. Ура!)) Відходимо назад на судновий хід і робимо великий гачок, щоб підійти до яхт-клубу. Швартуємось. Усе.
Ми простояли в крейсерському яхт-клубі тиждень і із задоволенням залишилися б там на зиму. Нам дуже сподобалися тутешні яхтсмени. З деякими ми потоваришували. Хто б міг подумати, що дівчина Іллі - того, хто самовіддано тягнув нас з мілини на "Абордажі" фотографує птахів і теж ходить під вітрилом)) Взагалі в Череповці нам дуже сподобалися люди (не враховуючи кидалу у ощадбанківського банкомату, але його я відразу розкусив і прогнав)) На жаль, у крейсерському яхт-клубі не було можливості витягнути наш човен на берег. Так що піднімалися ми в клубі напротиверб. А це вид на місто з місця нашої тижневої стоянки.
На цьому все. Дякую всім, хто читав мої записки, розумію, це було важко і тому ціную увагу до них особливо))) Продовжу наступного сезону, а ви поки що відпочивайте, гарної вам зими!)))
Залиште коментар для
1 коментарів
восстановление ванн
Відповісти